31 липня парламент під тиском вуличних протестів ухвалив президентський законопроєкт, яким повернув незалежність НАБУ та САП. Лише за дев’ять днів до цього, під тиском Банкової, та сама рада проголосувала навпаки – за рішення, що цю незалежність забирало і викликало обурення суспільства, студентські пікети під Офісом президента та здивування європейських партнерів. Здавалося, урок вивчено, а антикорупційна вертикаль працюватиме у звичному ритмі. Проте подальші події показали: липневий спалах був лише окремою битвою затяжної війни за політичне виживання правлячої верхівки.
Прямий «злам» НАБУ і САП поки що виглядає малоймовірним. Водночас сценарій їх «приглушення» – урізання повноважень, підрив довіри, тиск на кадри – став цілком реалістичною перспективою. У цій грі на виснаження на кону не тільки майбутнє інституцій, а й баланс сил у державі.
Після липня – нові маневри влади
Повернення незалежності не зняло ключових питань. «Українська правда» проаналізувала кроки влади та безпекових структур, що вказують: протистояння триває. Попередні висновки невтішні. У сутичці між політичним керівництвом і формально незалежними антикорупційними органами «вижити» може лише хтось один – і немає впевненості, що це будуть саме НАБУ і САП.
«Прослушка» на Грушевського та нерви Банкової
Восени минулого року УП почала фіксувати таємні зустрічі близького до президента бізнесмена Тімура Міндіча у квартирі на Грушевського, 9-а. За даними співрозмовників у політичних і бізнесових колах, саме там вирішувалися «державні» питання у приватних інтересах – від енергетики до оборонки. Будинок перебував під наглядом спецслужб, спроби журналістського стеження швидко зірвали, однак «історія про прослуховування» згодом вибухнула публічно і викликала ланцюгову реакцію.
Після появи інформації про «жучки» в квартирі Міндіча Офіс президента довго не вірив у їх наявність, але через неформальні канали намагався зрозуміти, чи це не спроба налякати владу в момент атаки на НАБУ і САП. За даними джерел, перевірка приміщення відбулася майже за два тижні – і цього разу її проводила інша держустанова. Розголошувати зміст записів ніхто не поспішає, а відтак Банкова намагається бодай зрозуміти часові рамки й коло візитерів. Серед потенційних гостей називають широке коло впливових осіб – аж до перших осіб держави.
На цьому тлі відставка голови «Енергоатома» Петра Котіна 21 серпня виглядає промовисто. Політики згадують «сферу впливу» Міндіча саме в енергетиці, хоча фактів відвідування ним вказаної квартири не підтверджено. Питання залишається відкритим – і підігріває напругу між Банковою та антикорупційним блоком.
«Христенковий» слід і липневі обшуки
О 5-й ранку 21 липня СБУ провела масштабний рейд, який і служба, і президент охарактеризували як «очищення НАБУ і САП від російського впливу». Відбулося 49 обшуків, двох детективів затримали за підозрою у держзраді та пособництві РФ. У фокусі опинився екснардеп від забороненої ОПЗЖ Федір Христенко, який, за версією слідства, хизувався зв’язками в Бюро. Його нібито головним контактером назвали керівника міжрегіонального управління детективів Руслана Магамедрасулова, а також згадували керівника підрозділу Олександра Скомарова і першого заступника директора НАБУ Дениса Гюльмагомедова. Частина фігурантів має власні пояснення, слідство ж говорило про «значну доказову базу» з корупційних епізодів.
Додаткової гостроти ситуації надає те, що Магамедрасулов був дотичний до організації прослуховування квартири Міндіча, а Скомаров розслідував кейс віцепрем’єра Олексія Чернишова – друга родини президента. Невдовзі після повідомлення про підозру генералу СБУ Іллі Вітюку антикорупціонери заявили про спроби «обміну» справ: мовляв, пропонували передати кейс Вітюка в інший орган в обмін на м’якшу кваліфікацію для Магамедрасулова. СБУ це категорично заперечує, наголошуючи на роботі «виключно у правовому полі».
Повернення Христенка і «близькосхідна» дипломатія
На початку серпня ЗМІ повідомляли: СБУ намагається говорити з Христенком у Дубаї, де той перебував під охороною та заявляв про загрозу життю. Згодом джерела розповідали про його арешт і можливу передачу Україні. 6 вересня СБУ та Офіс генпрокурора оприлюднили фото Христенка в залі Печерського суду – йому обрали тримання під вартою без застави. За даними «Дзеркала тижня», замість формальної екстрадиції відбулася політична передача з ОАЕ – за участю високопосадовців із найкращими зв’язками у Перській затоці.
Цей прецедент посилає сигнал іншим фігурантам, які переховуються в регіоні. Він також робить Христенка потенційним ключем Банкової у війні з НАБУ і САП: його свідчення можуть стосуватися не лише окремих детективів, а й політичних діячів. Водночас невідомо, наскільки ці покази підтвердять «російський вплив», а наскільки – корупційні схеми, і чи будуть вони підкріплені доказами.
«Чернишов», «Шурма» і невидимий фронт
Наближення підозри віцепрем’єр-міністру, міністру єдності України Олексію Чернишову в червні 2025 року стало поворотним моментом відкритого конфлікту. Паралельно в Німеччині відбулися обшуки у впливового економічного менеджера Ростислава Шурми. За цей час публічного руху у справах майже не було, зате непублічна робота – на повну. За інформацією співрозмовників, Шурма перебрався до більш «стійкої» щодо екстрадицій Австрії, Міндіч розглядає Ізраїль, а Чернишов намагається оцінити масштаби власних правових ризиків.
Проблему підсилює інституційна асиметрія: НАБУ і САП досі не мають незалежного від СБУ каналу прослуховування, а експертизи у справах контролюються структурами, пов’язаними з владою, що створює ризики витоків і гальмування проваджень. В окремих кейсах детективам доводилося навмисно прибирати чутливі прізвища з матеріалів, щоб отримати висновок без «зливів».
Законодавчі «правки» як інструмент тиску
Від 31 липня спостерігаються щонайменше дві спроби політичного впливу на антикорупційну вертикаль у парламенті. Серед них – пропозиція до Кримінального кодексу, за якою шкода, завдана, зокрема, державі, не є злочином, якщо її вчинила особа, що виконувала контррозвідувальне завдання. І ще один законопроєкт, який дозволяв уникати відповідальності за порушення в закупівлях після «роз’яснення» Мінекономіки чи підпорядкованого органу, а також знову повертав би генеральному прокурору право починати розслідування. Такий «нормотворчий тиск» знижує простір для системної роботи НАБУ і САП.
Служби безпеки заперечують, але інерція тиску зберігається
В СБУ відкидають твердження про сотні залучених до «антикорупційних справ» співробітників та заявляють: провадження стосуються окремих детективів, а не інституцій загалом. Однак у НАБУ і САП непублічно зізнаються: після 21 липня всі розуміють, що робота по топпосадовцях чи друзях президента може обернутися обшуками, допитами, а подекуди і СІЗО – навіть якщо дії силовиків викликають юридичні питання. Така асиметрія демотивує і звужує поле законних інструментів для антикорупційних розслідувань.
Що далі
Поява Христенка в Україні створює для влади нове вікно можливостей. За словами співрозмовників у силових структурах, «цей тиждень для НАБУ і САП може бути важким» – нардеп «ініціативно дає резонансні свідчення», які долучать до кримінальної справи. Водночас ключові записи, зокрема «плівки Міндіча», як і покази Христенка, засекречено – це таємниця слідства. На поверхні залишається головне: у багатосерійній грі з високими ставками поки що ніхто не може гарантувати, що наступна битва не стане вирішальною.
Липень повернув НАБУ і САП формальну незалежність. Але серпень і вересень показали, що справжня боротьба точиться у зонах впливу, неформальних домовленостей і правових «сірих» полів. Як свідчать останні кроки влади і силових структур, війна за контроль над антикорупційною інфраструктурою тільки входить у критичну фазу – і її результат визначить не лише долю двох інституцій, а й довіру до української державності в цілому.
