Захоплення Ніколаса Мадуро і події у Венесуелі сколихнули світову політику, однак для України це не стане фактором, який змінить хід війни або світові енергетичні ринки. Вирішальне значення має зовсім інше – ресурси Росії та стійкість підтримки Заходу.
Про це заявив народний депутат і журналіст Микола Княжицький, аналізуючи ситуацію з падінням авторитарного режиму у Каракасі.
За його словами, участь США у затриманні Мадуро не можна розглядати як боротьбу за нафту. Венесуела нині видобуває лише близько 1% світової нафти, тоді як Росія забезпечує значно більшу частку. Навіть повний контроль над венесуельським видобутком не створить ринкових потрясінь.
Крім того, великі поклади країни не означають миттєвої вигоди. Їхнє освоєння потребує десятиліть інвестицій і відновлення зруйнованої інфраструктури. Тому у короткій перспективі жодних різких коливань ані енергоринку, ані фронту в Україні очікувати не варто.
Ключова інтрига, наголошує Княжицький, лежить у Москві. Тривала війна та санкції вдарили по російській економіці, зменшуючи можливості Кремля утримувати армію та фінансувати військово-промисловий комплекс.
“Наступний рік фактично стає останнім, коли Росія ще може більш-менш безболісно для власного суспільства продовжувати війну”, — зазначає він, додаючи, що еліти дедалі чіткіше бачать безвихідь нинішнього курсу.
На переконання депутата, майбутнє України визначається не венесуельськими подіями, а нашою здатністю тримати оборону і тим, наскільки послідовними залишаться партнери в Європейському Союзі.
Водночас він підкреслює символічний вимір операції проти Мадуро. Це, за його словами, сигнал усім автократіям: диктатура не дає імунітету і не гарантує безпеки тим, хто руйнує свободу та стає на шляху чужих інтересів.
“Україна може бути сильною і незалежною лише за умови побудови потужного демократичного суспільства та інтеграції до демократичного Європейського Союзу”, — підсумовує Княжицький.
Події у Венесуелі залишаються важливими для світової політики, але головний фронт, що визначає українське завтра, проходить через економічні можливості Росії, рішучість союзників і внутрішню стійкість української держави.
