Україна припустилася критичного прорахунку у зовнішній політиці, переоцінивши власну роль у стратегічних планах Китаю. Нерозуміння того, як реально функціонує владна вертикаль у КНР, призвело до стратегічної помилки у відносинах із Пекіном.
Про це розповів експерт Центру східних досліджень Міхал Богуш в інтерв’ю для польського видання Onet. Він переконаний: Київ надто оптимістично оцінював свої позиції, не враховуючи специфіку китайського світосприйняття.
Ресурсна база замість партнерства
Китай ніколи не розглядав Україну як рівноцінного політичного гравця, оскільки Пекін схильний ділити світ за спрощеною схемою. У цій системі існують лише повноцінні суб’єкти – учасники глобальних процесів – та об’єкти, на які ці процеси спрямовані.
«Китай ніколи насправді не розглядав Україну як партнера в класичному розумінні. Їхній світогляд досить простий: країни поділені на супротивників і потенційних союзників — як Росія — а решта є об’єктом, а не суб’єктом „великої гри“. Це поділ на тих, хто „сидить за столом“, і тих, хто „в меню“. Тож Україна радше „в меню“», – підкреслює Богуш.
До початку великої війни Пекін бачив в Україні лише джерело конкретних вигод. Китайську сторону цікавили виключно два напрямки:
- стабільне постачання продовольства;
- доступ до радянської військової спадщини, зокрема технологій авіадвигунів підприємства «Мотор Січ».
Однак ці прагнення були заблоковані через втручання Сполучених Штатів.
Конфлікт інтересів на Глобальному Півдні
Київська влада помилково сприйняла активність окремих бізнес-структур КНР за офіційну державну підтримку. Насправді ж економічні групи в Китаї зберігають певну свободу дій лише до моменту, поки їхня діяльність не зачіпає питання національної безпеки, які контролює центральний уряд.
Справжнє охолодження почалося, коли Україна спробувала самостійно вийти на країни Глобального Півдня. Пекін, який роками зміцнював свій авторитет в Африці та Латинській Америці через ООН, розцінив українські мирні ініціативи як американський інструмент впливу.
Це призвело до того, що Китай відмовився від формального нейтралітету і почав перешкоджати дипломатії Києва. Показовим став інцидент у грудні 2025 року: під час голосування в ГА ООН за резолюцію щодо депортованих дітей Китай та його сателіти утрималися, чим суттєво послабили документ.
Реальність двосторонньої комунікації 2026 року
На поточному етапі контакти між державами зведені до мінімуму. Офіційний діалог між Володимиром Зеленським та Сі Цзіньпіном фактично зупинився після їхньої єдиної телефонної розмови весною 2023 року.
Зараз зустрічі дипломатів мають епізодичний характер і відбуваються переважно на полях міжнародних форумів, не приносячи реальних результатів. Попри те, що Україна купує китайські запчастини для дронів через треті країни, Москва отримує від КНР куди вагомішу підтримку у вигляді готових технологічних рішень.
Лише після того, як Пекін відкрито почав опонувати українським планам у світі, Київ остаточно усвідомив реальний стан речей. Експерт зауважує, що зараз Китай спостерігає за конфліктом США та Ірану, вважаючи дії Вашингтона помилкою, яка йому вигідна.
Тим часом у китайській провінції Сичуань зафіксовано прискорення ядерної програми. Там розгорнуто масштабне будівництво спеціальних об’єктів, задля якого влада пішла на знесення цілих населених пунктів.
