Українське суспільство гостро реагує на зміни в антикорупційному законодавстві. Зокрема, Центр протидії корупції висловив категоричне незадоволення новою законодавчою ініціативою під номером 15289. Громадські активісти переконані, що цей документ покликаний захистити топчиновників від відповідальності. Адвокат і колишній заступник керівника САП Володимир Кривенко у власному блозі на Цензор.нет зазначає, що така критика є занадто поверховою.
Законопроєкт розробили для виконання європейських норм, а саме Резолюції № 2646 (2026) ПАРЄ. Він покликаний врегулювати давній конфлікт між правом суспільства на інформацію та презумпцією невинуватості. Західна правова доктрина чітко розрізняє інформування та явище “trial by media” – власне, публічне засудження особи пресою ще до вироку суду. Це руйнує репутацію діячів безповоротно.
Європейський суд з прав людини неодноразово фіксував такі порушення з боку державних органів у різних країнах. Яскравими прикладами є три відомі міжнародні судові прецеденти: Allenet de Ribemont проти Франції, Butkevičius проти Литви, а також Daktaras проти Литви. У цих рішеннях ЄСПЛ прямо наголосив на небезпеці упереджених заяв високопосадовців. Суспільство сприймає такі висловлювання як доказ вини.
Головне нововведення документа полягає в обмеженні самостійності сторони обвинувачення. Наразі слідчі та прокурори одноосібно вирішують, які саме матеріали кримінальних проваджень демонструвати громадськості. Нова ж модель пропонує замінити цю адміністративну дискрецію судовим контролем. Тобто рішення про оприлюднення ухвалюватиме незалежний арбітр – слідчий суддя.
Для сторони обвинувачення медіасупровід став звичним інструментом тиску. Останніми роками правоохоронці часто публікують нарізки аудіозаписів, листування чи файли негласних слідчих (розшукових) дій задовго до фінального засідання. Такий підхід несе три системні ризики для правосуддя. По-перше, люди бачать лише вигідну слідству частину доказів.
По-друге, захист позбавлений аналогічних медіаможливостей для вирівнювання балансу сил. Третій ризик – підміна конституційної презумпції невинуватості публічною підозрою, коли судове рішення стає лише формальним схваленням заздалегідь сформованої думки. Для політиків це обертається незворотними електоральними втратами та дискредитацією.
Судовий контроль покликаний зупинити використання кримінального процесу як інформаційної зброї. Суд має визначати наявність суспільного інтересу. Це відповідає європейським стандартам.
Аналіз реального змісту пропонованих норм
Закиди щодо створення “касти недоторканних” повністю спростовуються текстом самого законопроєкту №15289. Запропоновані зміни не перешкоджають правоохоронцям виконувати їхню безпосередню роботу. Органам влади забороняють лише офіційне досудове розголошення даних.
- дозволено безперешкодно розслідувати кримінальні справи щодо політичних діячів
- зберігається право правоохоронних органів офіційно вручати підозри
- не ускладнюється процедура проведення санкціонованих обшуків
- дозволяється обирати та застосовувати будь-які запобіжні заходи
- справи і надалі передаватимуться на розгляд до суду
- жодних нових імунітетів від відповідальності документ не передбачає
Законопроєкт змінює правила комунікації, а не кримінальний кодекс. Критики апелюють до емоцій та прізвищ. Вони ігнорують логіку права.
Фундаментальний вибір для українського правосуддя
Дискусія навколо законопроєкту №15289 демонструє глибинний конфлікт у правоохоронній системі. Безконтрольне право силовиків викидати в медіапростір матеріали слідства створює серйозний ризик політичного впливу. Твердження, що будь-яке обмеження такої вседозволеності є “захистом корупціонерів”, фактично нівелює базові конституційні права людини. Країна має визначитися з вектором розвитку.
Рішення покаже зрілість нашої системи. Хто визначатиме межі розголошення та баланс між свободою слова і правом на справедливий суд – сторона обвинувачення чи незалежний орган правосуддя? Сама відповідь на це питання продемонструє готовність України до реального впровадження стандартів верховенства права. Саме так закладаються основи європейського кримінального процесу.
