Українці, які знайшли прихисток у Польщі, все рідше розглядають можливість повернення на батьківщину навіть після завершення війни. Такі дані оприлюднило нове соціологічне дослідження, проведене серед українських жінок-біженок, які мешкають у Польщі.
Як свідчить опитування, лише третина респонденток наразі планують повернутися до України. Для порівняння: ще рік тому бажання повернутись висловлювали понад 50% опитаних. Експерти пояснюють цю динаміку не лише тривалим характером війни, а й розчаруванням у майбутніх перспективах в Україні.
Освіта, стабільність, перспективи: що приваблює українців у Європі
Серед головних причин, які спонукають залишитися за кордоном, — доступ до якісної освіти, фінансової стабільності та ширших можливостей для кар’єрного зростання. Багато біженців адаптувались до нових умов і вже встигли інтегруватись у соціальне та професійне життя країн Європейського Союзу.
“Повертатись в Україну не дуже хочу. Тут бачу багато можливостей для саморозвитку. Вже брала участь у програмі обміну в Італії, отримую стипендію. Тут більше шансів побудувати майбутнє”, — розповідає 19-річна Марія з Луцька, яка виїхала до Польщі у вересні 2023 року.
Слова дівчини підтверджують загальну тенденцію серед молоді — саме ця категорія українців найактивніше втягується в освітні програми, волонтерську діяльність та нові професійні проєкти.
Невизначеність після війни — фактор тривоги
Дослідники зазначають, що чимало опитаних не впевнені у тому, якою буде країна після перемоги. Це стосується не лише безпекової ситуації, а й умов для проживання, економічних перспектив і можливостей відновлення інфраструктури.
На думку аналітиків, зволікання з масштабними державними програмами з повернення українців після завершення війни — ще один чинник, який впливає на небажання біженців повертатись. У той же час багато європейських країн активно інтегрують українців у свої суспільства — і освітньо, і економічно.
Виклик для держави: як зберегти потенціал нації
Мільйони українців, які виїхали за кордон у пошуках безпеки, зберігають потенціал для відбудови країни. Але щоб повернення стало реальним варіантом, Україна має вже сьогодні працювати над довірою — через безпеку, гарантії та створення умов для розвитку кожного.
Інакше цінні людські ресурси — молодь, фахівці, студенти — остаточно закріпляться у нових країнах, що стане не лише демографічною, а й стратегічною втратою для майбутнього України.
