Марії Памфірівні Гурській 10 січня виповнилося 103 роки. Свій день народження вона зустріла не в рідному Інгульці на Херсонщині, а на Дніпропетровщині – через постійні обстріли жінка разом із родиною була змушена виїхати.
Про це розповіла її донька Ніна. Каже, попри поважний вік, мати тримається гідно: самостійно ходить по кімнаті, щодня молиться і найбільше мріє знову побачити рідний дім.
Донька згадує, що її мама народилася 1923 року. За життя вона пережила Другу світову війну, створила сім’ю, багато років працювала на фермі, виховала дітей, дочекалася онуків і правнуків.
Ранки й вечори іменинниці починаються з молитви. Вона просить миру та перемоги – і ще одного, особистого бажання.
“1923 року народження. Іменинниця вже слабка, але по кімнаті ходить. Ранок починає і день закінчує молитвою. Просить миру і перемоги. Дуже хоче повернутися додому в Інгулець”, – розповідає донька Ніна.
У родині Марії Гурської довголіття не дивина. За словами доньки, були рідні, які доживали і до 95 років. Та й сама іменинниця завжди вміла берегти життя – любила працювати руками, не цуралася роботи і зберігала любов до простих радощів.
Вона родом із Волині. Там залишилися корені, спогади і речі, які досі бережуть у родині. Рушники, мереживо, старовинні предмети – все це зроблено її руками або зберігалося ще з молодих років.
“Марія Памфірівна завжди любила працювати руками – вишивала, в’язала, шила. У родині й досі бережуть рушники, мереживо та старовинні речі з Волині. Вона щиро любить життя, людей, каву з цукерками, має добру пам’ять і дивовижно міцне здоров’я”, – написали в Дар’ївській сільській раді.
Попри вік і вимушений переїзд, Марія Гурська не втрачає головного – надії. Вона чекає дня, коли зможе повернутися в Інгулець і знову побачити свій дім, за який так тримається серцем уже понад століття.
