Кінець травня 2025 року в Києві позначився новим етапом боротьби за контроль над містом. Мер Віталій Кличко публічно заговорив про «запах авторитаризму» у зв’язку з діями центральної влади. На його думку, під виглядом реформ та безпекових рішень влада намагається остаточно підпорядкувати собі столичне управління. У фокусі протистояння – діяльність нового очільника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка, який, як стверджує Кличко, діє в інтересах Банкової та системно послаблює повноваження Київради.
Початком конфлікту стали кадрові зміни в КМВА. Наприкінці грудня 2024 року президент Володимир Зеленський призначив Ткаченка на чолі адміністрації замість Сергія Попка. Останній, як і його попередник генерал Жирнов, уникав участі в політичному управлінні містом, зосередившись на безпеці під час вторгнення. Проте новий керівник обрав зовсім інший підхід.
Відтоді Київрада почала працювати в умовах тиску. Частина депутатів не з’явилась на сесії 29 травня, попри реєстрацію на вході. За інформацією з фракції «Європейська солідарність», військові не дають відряджень депутатам, які служать у ЗСУ, аби ті не могли прибути на засідання. Це унеможливлює формування кворуму та ставить міську владу на межу паралічу.
Паралельно силові структури активізували тиск на депутатський корпус: обшуки, справи, підозри, домашні арешти. Одним із прикладів стала ситуація з Володимиром Прокопівим, який опинився під цілодобовим арештом і не може брати участь у засіданнях.
У команді мера переконані: це реалізація «чернігівського сценарію». Якщо Київрада стане повністю недієздатною, повноваження переходять до КМВА. Відтак Банкова отримає прямий контроль над столицею без виборів чи політичного консенсусу.
Ткаченко тим часом не приховує своєї позиції. Він відкрито блокує ухвалені Київрадою рішення, посилаючись на сумнівність деяких проєктів, зокрема закупівлю рослин на десятки мільйонів чи будівництво спортивних трас. При цьому в адміністрації зізнаються, що Ткаченко має обмежений вплив на працівників, які формально підпорядковуються йому лише частково.
Історія протистояння Ткаченка з київською владою почалась ще у 2010-х. Він працював у структурах КМДА, мав зв’язок із партією Кличка УДАР, але поступово дистанціювався від оточення мера. За даними УП, його кандидатуру на чолі КМВА просував ексголова КМДА Олексій Кулеба, з яким Ткаченко раніше працював у міністерствах.
До команди Ткаченка вже є запитання. Журналісти Bihus.info з’ясували, що його заступник, полковник Микола Швець, фігурує в справі НАБУ щодо можливих зловживань на 300 мільйонів під час будівництва військових складів. Керівник НАБУ — родич Ткаченка, однак у відомстві запевняють, що ці зв’язки не впливають на розслідування.
Тиск на Кличка зростає. У команді мера визнають, що стратегія Банкової — послабити самоврядність Києва, використовуючи адміністративний ресурс, силові інструменти і блокування кадрових рішень у районах. Серед нових очільників РДА — кілька відомих опонентів Кличка, зокрема Максим Бахматов.
Водночас у мерії визнають і власні проблеми. За роки правління Кличку не вдалося побудувати команду незалежних фахівців. Впливові групи в Київраді змінювались, але суть залишалась — розподіл ресурсів і контроль над бюджетами. Це й дало змогу опонентам скористатися ситуацією.
Сам Кличко стверджує, що готується до боротьби, але публічно стратегію не розкриває. В оточенні мера розповідають, що в адміністрації створюють внутрішні перепони Ткаченку — зокрема відмовляють у публікаціях його команди на офіційних ресурсах. А сам керівник КМВА стверджує, що йому прямо пропонували «не заважати» і бути «конструктивним» — тобто підкоритись меру.
Уся ця боротьба за владу в столиці відбувається на тлі війни, коли ресурси та управлінська ефективність мали б бути зосереджені на обороні, відновленні і допомозі людям. Натомість Київ перетворився на арену міжвідомчого конфлікту, де ставки — повний контроль над політичним і фінансовим серцем країни.
