Міський голова Львова Андрій Садовий у новій розмові поділився міркуваннями про природу влади та українську політику останніх двох десятиліть. Очільник міста, який керує Львовом із весни 2006 року, визнає, що пережив різні періоди у стосунках із центральною владою — від холодної дистанції до відчутного тиску, але зумів зберегти крісло завдяки здатності «тримати удар» і йти на складні компроміси.
Попри очікування, розмова майже не торкалася міських тем. Це ширше інтерв’ю про політичну культуру, вибори, мотивації лідерів і запит суспільства. Окремий блок присвячено історії із прослуховуванням у кабінеті мера.
Про «жучок» у кабінеті. За словами Садового, нещодавно у підставці настільного телефону, який одночасно виконував функцію зарядного пристрою, виявили прослуховуючий пристрій. Мер припускає, що апаратура могла записувати всі розмови, які відбувалися у приміщенні. При цьому офіційного підтвердження судового дозволу на такі дії йому не надали.
«Пристрій знайшли у підставці телефону. Я рідко ним користувався, але коли спробував подзвонити, він працював погано. Передав фахівцям — і вони виявили прослуховування. Якщо рішення суду не було, постає питання, хто і як це зробив».
Садовий додає, що в його кабінеті за останній місяць побували прем’єр-міністерка, спікер парламенту та іноземні гості, тож можливе оприлюднення записів створює ризики. Пристрій вилучила СБУ, його відправили на експертизу.
Довгі роки при владі. Очільник Львова описує роботу мера як «ходіння по лезу бритви» з постійним тиском громади та політики. Він згадує стартові умови 2006 року — проблеми з водопостачанням, транспортом та інфраструктурою, а також підготовку до Євро 2012, Революцію гідності та повномасштабну війну, що наклала нові виклики.
«Позиція міського голови – це ремесло. Кожен день проблеми, і ти їх вирішуєш. Подобається моя робота, але довго бути на цій посаді шкідливо для здоров’я».
Про кадри, характер влади та «навіженство». Найскладнішим Садовий називає пошук і утримання командних людей. На його думку, у владу мають приходити освічені та інтелігентні, а не агресивні невігласи. Він погоджується з тезою, що вибори часто «виграють навіжені», визнаючи у собі частку такого характеру, коли є чітка мета.
«Хочеш грошей – йди в бізнес, хочеш слави – йди в політику. Біда багатьох у тому, що вони хочуть і слави, і грошей. На цьому їх і ловлять, корумпують із самого початку».
Про виборця і впливи. За словами Садового, українці голосують по-різному — емоційно, раціонально чи з прагматичних міркувань. Не всюди працює критичне мислення, але й однозначних закономірностей немає. Медіа та публічні інтерв’ю теж здатні змінювати погляди.
Ющенко, Янукович, Порошенко, Зеленський. Мер називає співпрацю з Віктором Ющенком «комфортною» — з його боку не було тиску, хоча кадрові рішення президент, на думку Садового, провалив. Період Віктора Януковича він характеризує як жорсткий і згадує участь у засіданнях Ради регіонів, що збігалися зі святкуваннями дня народження глави держави.
«Всіх членів Ради регіонів привезли, привітали – і відвезли назад. Я подарував Послання митрополита Андрея Шептицького. Після першого разу зрозумів, що далі туди їздити не слід».
Найскладнішими були відносини з Петром Порошенком. Садовий стверджує, що тодішня влада використала «сміттєву блокаду» Львова як важіль тиску, аби впливати на голосування «Самопомочі» у парламенті. Він говорить про мікроменеджмент п’ятого президента і відсутність довіри до соратників.
Натомість із Володимиром Зеленським, за його словами, відносини робочі. Війна змінила фокус Банкової на міжнародну підтримку, тому комунікація частіше відбувається на рівні урядовців. При цьому Садовий критикує рішення про вилучення реверсної дотації у Львова, визнаючи, що в умовах війни пріоритетом є оборона.
Про війну та моральний тягар. Мер підкреслює, що війна радикально ускладнила управління. У Львові щодня відбуваються похорони полеглих воїнів, і це важко для всієї громади. На його думку, президент щодня живе з цифрами втрат і приймає рішення в умовах безпрецедентного тиску.
Про «найкращих» і «найгірших». Садовий вважає академіка Ігоря Юхновського недооціненим політиком із надзвичайно світлим розумом, який не зміг реалізувати все задумане через відсутність «навіженства». Найбільшим мерзотником у політиці, на його переконання, є Віктор Янукович, тоді як Віктора Медведчука він називає «гниллю».
«Милосердя сильніше від справедливості», – відповідає Садовий на запитання, кому з нинішніх політиків він би ніколи не потис руку.
Наприкінці мер додає, що не планував чотирьох каденцій і не будує сьогодні далеких політичних планів – головне завдання зараз вижити і втримати місто в умовах війни.
