У Херсонській обласній бібліотеці імені Олеся Гончара діє інклюзивний проєкт, що об’єднує дітей та дорослих у спільних творчих, освітніх і соціальних активностях. Тут учасники вивчають англійську мову, створюють мультфільми, виступають на сцені театру та долучаються до майстер-класів. Попри війну та зруйновану будівлю бібліотеки, команда продовжує роботу, створюючи простір для розвитку і підтримки людей з особливими потребами.
Ще до повномасштабного вторгнення у програмі брали участь десятки родин, але після окупації більшість з них була змушена виїхати. Водночас у Херсоні залишилися ті, хто не покинув місто, а згодом до них приєдналися нові учасники. Однією з таких родин є сім’я Білоусів, яка виховує сина з аутизмом.
«Азамату зараз 30. Він навчався за індивідуальною програмою, відвідував заходи організації “Світло надії”. А коли школа закінчилась, можливості спілкуватися зникли. Тоді ми знайшли проєкт бібліотеки», — розповідає мама хлопця, Віра Білоус.
Саме тут Азамат захопився театром — спочатку ляльковим, а згодом і драматичним. Він не лише грав на сцені, а й створював власних ляльок. Його перша вистава — “Пригоди книжкової феї в бібліотеці”, де він керував лялькою Маленького принца. Потім були ролі леопарда Шамана та господаря у “Півні-хвальку”. Востаннє він готувався до виступу у “Білосніжці на новий лад”.
Інклюзивний театр «Звичайна роль — особливий актор» створили у 2018 році з ініціативи директорки бібліотеки Надії Коротун та режисерки Ірини Корольової. Ідея полягала в тому, щоб діти з інвалідністю самі маніпулювали ляльками та відчули, що можуть бути справжніми акторами.
«Після вторгнення багато хто виїхав, але ми не здалися. Коли бібліотеку зруйнували у листопаді 2023-го, ми подалися на грант House of Europe. Завдяки перемозі створили новий майданчик — “Незламну бібліотеку”», — розповідає заступниця директорки закладу Оксана Шестакова.
У березні 2025 року театр відновив діяльність. Уже в червні його учасники представили програму “Родова земля” на фестивалі “Мельпомена Таврії”. Цього разу ролі озвучували самі діти — навіть ті, кому говорити складно. «Ми допомагали їм із рідними. Бабуся могла підказати фразу, а дитина повторювала. Це велика робота, але вони справились», — додає Шестакова.
Інша учасниця, Лариса Грамакова, ділиться досвідом сина: «Мій Богдан спочатку отримував другорядні ролі, а тепер грає головні. Після “Півня-хвалька” він став набагато відповідальнішим і впевненішим».
До занять долучаються й діти, які не говорять. Ніна Рибалкіна розповідає про онука Валерія: «Він не розмовляє, але дуже чуйний. Заняття в бібліотеці для нього — улюблена частина тижня. Ще зранку показує на календар: четвер — значить, ідемо!».
Крім театру, учасники відвідують заняття з англійської. Як зазначає завідувачка відділу іноземної літератури Тетяна Донченко, клуб виник на прохання батьків: «Ми збираємось раз на тиждень. Вивчаємо слова, граємо в рухливі ігри, повторюємо фрази. Це допомагає дітям краще сприймати мову і розвивати пам’ять».
У програмі також — творчі заняття: пісочна терапія, розмальовки під читання книжок, створення сувенірів. Разом із бібліотекарями діти працюють над мультиплікаційними фільмами. Перший був присвячений екології, а нині вони створюють новий — “Пригоди підводного світу”.
«Іноді теми пропонуємо ми, іноді діти. Наприклад, у минулому фільмі персонажі були жертвами екологічної катастрофи. Це допомагає говорити про важливе простою мовою», — каже Шестакова.
Завдяки проєкту “Open-space” бібліотека змогла залучити нові родини — навіть тих, хто не входив до громадських організацій. «Це вже не просто гурток, а справжня спільнота. Люди приходять, спілкуються, підтримують одне одного. І ми завжди відкриті для нових друзів», — підсумовує Оксана Шестакова.
