Для Катерини Усової з Дар’ївської громади борщ – це значно більше, ніж щоденна страва. У кожному казані, кожному русі ножа і кожному слові вірша вона зберігає родинну історію, якій понад пів століття.
Перед тим як узятися до готування, 67-річна господиня розпалює піч і встановлює на неї чавунний казан. Йому майже 80 років – він з’явився у родині ще у 1947 році й перейшов Катерині у спадок від матері. Не менш важливою для жінки є й підготовка до процесу.
Каже, готування борщу – це ритуал, у якому немає дрібниць.
“Обов’язково вдягаю фартух і хустинку. І кожна господиня у нашому селі завжди вдягає хустинку, коли готує”, – розповідає Катерина Усова.
Основу смаку, за словами господині, формують овочі з херсонських полів. Південне сонце, тепло і земля, переконана вона, віддають усе найкраще майбутній страві.
“Стільки сонечка у нас, стільки тепла. І все це віддається овочам. Тому такий смачний борщ херсонський”, – каже жінка.
Родинний рецепт має чимало особливих складників. Частину з них Катерина заготовляє самостійно протягом року.
- сушені корені селери, петрушки та пастернаку;
- білі гриби та сморчки, зібрані навесні;
- дикий часник, висушений і перетертий;
- кріп, зелена цибуля та петрушка, заготовлені влітку.
Овочі для борщу господиня нарізає виключно ножем. Терка, пояснює, змінює смак страви не на краще. Перець додає обов’язково: влітку свіжий, а взимку – заморожений. Саме він надає борщу легку солодкість.
“Овочі ми ріжемо ножем. Без тертушки, бо з нею зовсім інший смак буде. Можна соломкою, можна брусочками – кому як до вподоби. Потім тушкуємо. Маємо ще один секретний інгредієнт – це квашені помідори”, – ділиться Катерина Усова.
Казан, у якому готується борщ, має власну історію, яку жінка згадує щоразу, коли ставить його на піч.
“Мама купувала казанок у Гомелі. Йшла туди 40 кілометрів, вела овечку на шворки. Продали м’ясо й на вторговані гроші мама купила цей чугунок для печі”, – розповіла господиня.
Коли засмажка вже готова, Катерина додає до борщу ще один неочікуваний компонент – ложку меду. Каже, херсонський мед має особливий смак і не поступається жодному іншому.
“Повірте, найкращий мед – у Херсоні”, – запевняє вона.
Фінальний штрих родинного рецепта – поезія. Під час готування жінка читає вірші, вважаючи це невід’ємною частиною процесу.
“Май рецептів хоч сувій, борщ у кожного є свій. І за кожним серцем щем почастуйте цим борщем. Маєш борщ, то маєш друга”, – декламує Катерина Усова.
Для господині з Дар’ївської громади цей борщ – не лише їжа, а жива пам’ять про рід, землю та традиції, які передаються з покоління в покоління.
