Начальниця медичної служби «Ульф» батальйону «Вовки Да Вінчі», депутатка Київради та волонтерка Аліна Михайлова в інтерв’ю розповіла про критичну ситуацію на Покровському напрямку, ризики евакуації під ударами FPV, своє ставлення до криміналізації СЗЧ та провали мобілізаційної політики. Вона також пояснила, чому не очолила Департамент охорони здоров’я Міноборони, і поділилася планами щодо вшанування пам’яті Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» та майбутнього свого підрозділу.
«Покровський напрямок стабільно критичний. Фронт зсувається до Дніпра»
За словами Михайлової, стабпункт її медслужби довелося кілька разів переносити через постійні обстріли та атаки дронів. Спершу через знищені підстанції на позиціях зникли світло і вода, що ускладнило стерилізацію та догляд за пораненими. Вирішальним чинником стали FPV – вони дістають навіть за 15 км від лінії бою, б’ють по кіосках, водяних колонках та транспорті евакуації.
«Останньою краплею стало, коли машину з пораненими засікли одразу три FPV, а лікарню накрив рій. Усі вціліли, але будь-який уламок у авто з киснем – це катастрофа», – каже вона. За її словами, логістичні шляхи системно «виживають», а допомогу інколи фізично неможливо надати. Є випадки, коли бійці по 70 годин тримають турнікет на позиції або чекають евакуації 12 діб.
«Планування не видно. Ми відкочуємося у ніщо»
Михайлова наголошує на відсутності підготовлених проміжних позицій та захисних коридорів від FPV. Вона зверталася до місцевої влади з проханням поставити сітки над шляхами евакуації, але опор та перекриттів досі немає. «За рік ми змінили вісім населених пунктів лише як медики. Шість із них уже окуповані. Піхота відходить у голе поле і копає нори під вогнем», – констатує вона.
«У Києві людно і спокійно. На фронті – інша реальність»
Розрив між прифронтям і тилом, за її словами, відчутний. Медслужба проводить тренінги з такмеду для цивільних, однак інтерес невеликий, люди рідко мають навіть базові аптечки. «Ми ухвалюємо закон про криміналізацію СЗЧ, а купа чоловіків спокійно гуляють вулицями. Тут вірять, що хтось інший «сам якось впорається», – говорить Михайлова.
СЗЧ і мобілізація: «Загвинчування гайок не поверне людей у стрій»
У батальйоні «Вовки Да Вінчі» чимало випадків СЗЧ попри активний рекрутинг. Частина молодих контрактників, дійшовши до фронту, тікає, не витримавши реалій піхоти. «У нас 200–300 тисяч реально воюючих проти близько 700 тисяч росіян на території України і ще двох мільйонів у резерві. Порожні посадки закривають по три людини, ротації зривані, люди зриваються психологічно», – каже вона.
Криміналізація СЗЧ, на її думку, не вирішить проблему системно. «Якщо за рік не повернувся – не повернеться і з «десяткою». Треба справедлива мобілізація для всіх, чіткі терміни служби, нормальні ротації та підготовлені позиції», – підкреслює Михайлова. Вона додає, що поодинокі історії про «прайси» у ТЦК лише підривають довіру.
Національна пам’ять: пантеон на Аскольдовій і військове кладовище
Після поховання Дмитра Коцюбайла на Аскольдовій могилі Михайлова просувала ідею створення на цьому місці пантеону героїв. Петиція набрала голоси, президент доручив опрацювати Мінкульту, однак далі, за її словами, справа не пішла. Водночас відкриття Національного меморіального військового кладовища вона називає запізнілим і «тихим», хоча суспільству потрібне місце сили та єдності.
«Виборчі реверанси» і дозволи на виїзд
Дискусії про виїзд за кордон для чоловіків 18–24 років Михайлова називає політичним рішенням під вибори. «Військові нікуди не дінуться, їм ще й гайки закрутять, а молодим помахають з-за кордону, аби голосували. Росія наступає, а ми рахуємо рейтинги», – говорить вона.
Шлях із «Да Вінчі»: перші бої, пропозиції і стиль лідерства
Перед повномасштабним вторгненням Михайлова поверталася з Мюнхенської конференції на фронт. Перші дні 2022 року їхній підрозділ працював на Запорізькому напрямку, у Пологах мав перший бій. Згодом за пропозицією Валерія Залужного вони приєдналися до ЗСУ. «Дмитро не хотів кабінетів, він був командир-«бойовик», який особисто вів людей. Саме цим став легендою», – каже вона.
Чому не очолила ДОЗ Міноборони
Михайлову запрошували керувати Департаментом охорони здоров’я Міноборони. Вона прийшла з чітким піврічним планом та командою з такмеду, наполягаючи на пріоритеті фронтової медицини, реєстрі травм і контролі переливань крові на догоспітальному етапі. Однак «кадрові ігри» та нав’язування «своїх» заступників зупинили процес. «Не цікавить посвідчення радника. Цікавить результат», – пояснює вона.
Хейт, гроші і «задоволення его»
На хвилі публічності Михайлова не раз ставала мішенню фейків і звинувачень. Вона каже, що купила авто в кредит за свою офіційну зарплату та премії, паралельно продовжуючи донатити і утримувати роботу медслужби. «Кампанії проти мене – це не про мене. Це про спроби вдарити по військових загалом. Ми такі самі люди з правом на відпочинок і приватність», – зазначає вона.
Плани на політику і «Вовки Да Вінчі»
Після війни Михайлова допускає повернення у велику політику, але «не в болото міської ради», і лише після паузи. Щодо розколу після загибелі «Да Вінчі» пояснює: частина команди залишилася в 67 ОМБр, її медична служба і ядро перейшли в 59 ОМПБр до комбата Олександра Сака. «Ми автономний батальйон, зберегли добровольчий дух і тримаємо свою смугу другий рік», – говорить вона.
Рекрутинг без ілюзій
Гасло підрозділу «Воювати будуть всі» – свідома чесність. На лекціях новобранцям вона розповідає історію батальйону і реалії фронту без прикрас. «Більшість із тих, кого рекрутували торік, уже загинули. Наша мета зараз – зберегти максимум життів», – підсумовує Михайлова.
