Херсон втратив одну зі своїх архітектурних перлин – історичний готель у середмісті, що понад століття прикрашав Соборну площу. Пожежа, спричинена артилерійським обстрілом, знищила внутрішні приміщення, лишивши лише вцілілі стіни. Архітектурний пам’ятник, зведений у 1915 році, був впізнаваним символом міста і носієм багатої історії.
Архітектором готелю став Давид Бунцельман – його ім’я досі видно на табличці, що дивом вціліла на фасаді. Історик Сергій Дяченко наголошує: будівля виросла на головній вулиці Херсона у непрості часи Першої світової, завдяки ініціативі підприємця Маркуса Гульденберга.
«Усі центральні органи влади були саме навколо цієї площі, тому готель завжди був потрібним і популярним», – розповідає історик.
Готель вирізнявся стилем “модернізований ампір”. Особливого шарму споруді надавали янголята на даху – знамениті амури, що, здавалося, спостерігають за Дніпром. Купол будівлі створено у вигляді земної кулі – ще одна візитівка цього місця.
Сторіччя історії: люди, події, артефакти
У готелі відбувалося чимало історичних подій. Під час Першої світової тут проживав уряд Королівства Румунії. Після революційних змін у будівлі з’явився міський комітет партії, згодом готель приймав іноземних гостей. Серед відомих постояльців – американський фотограф Мартін Манхоф, який у 1953 році зафіксував Херсон із вікон цієї пам’ятки.
За століття готель змінював назви: «Херсон», «1 Травня», «Європейський». Його ресторан навіть залишив по собі посуд із написами німецькою мовою, що досі зберігається у фондах краєзнавчого музею.
У роки незалежності будівля довго була зачинена і поступово занепадала. За словами Дяченка, на момент останнього його відвідування у 2012 році готель потребував масштабної реставрації, яка так і не розпочалася.
«Там ще до пожежі не було вікон, будівля не опалювалася. А зараз він всередині повністю вигорів. Необхідно розробити проєкт, використати ті самі конструкції, з якими його збудували, наприклад дубові балки, і перетворити його на елітний готель у центрі міста. Стіни залишились, тому є що відновлювати. Потрібне тільки бажання», – підкреслює історик.
Знищення готелю стало болючим ударом для міста. Уцілілі стіни нагадують: навіть після втрат можна і варто відновлювати те, що є частиною спільної пам’яті та ідентичності.
