У Дар’ївській громаді на Херсонщині живе майстриня Катерина Усова, яка роками підтримує українські народні традиції через рукоділля. У її доробку – понад 180 вишитих рушників, а також скатертини, наволочки, картини та цілі серії ляльок-мотанок і бісерних робіт.
Жінка розповідає, що опанувала різні техніки власними силами. Вона вишиває, займається бісероплетінням і багато в’яже. За словами майстрині, прагнення навчитися з’явилося давно – просто тому, що не могла змиритися з думкою, що чогось не вміє.
“Мені все подобалося, як хтось отак крутить руками, а я не вмію. Ну як це я не вмію? Такого ж не може бути. З 2004 року вишивала. Мені ніхто не навчав. Що на розум прийшло, десь зі шпалер перевела малюнок, чи десь побачила квіточку якусь і вишиваю. А бісером з 2020 року почала вишивати”
Народилася Катерина Усова на Чернігівщині, але ще у 1990 році переїхала до Херсонської області. Саме тут захоплення рукоділлям стало невід’ємною частиною її життя. За словами жінки, любов до вишивки передалася у спадок – у родині майстрині цим займалися і мама, і бабуся.
“І потім мамі було 80 десь років. Кажу: “Ма, наче щось не вистачає на цій скатертині”. Вона каже: “А я знаю. Все життя хотіла зробити і все руки не доходять”. Їй було 83 роки, й вона зробила мереживо і китиці причепила до тієї скатертини. Дуже я її бережу, тільки на великі свята я її застилаю на стіл”
Попри великий обсяг роботи, свої вироби майстриня не продає. Вона принципово дарує їх людям. За роки творчості жінка передала у подарунок десятки вишитих виробів, серед яких рушники, декоративні картини, наволочки та скатертини.
“Ви тільки уявіть, це майже півкілометра рушників можна застелити. Ну ось там буває два – два з половиною довжина рушника. Крім рушників ще вишивала картинки, наволочки, скатертини. Бісером я, мабуть, уже 12 чи 13 рушників вишила. І я дарую їх”
У 2022 році разом із онукою Діаною Катерина Усова почала створювати нову серію – колекцію ляльок-мотанок, кожна з яких символізує один із дванадцяти місяців року. Під час російської окупації ці роботи довелося ховати, і частина з них була пошкоджена. Уже після деокупації села майстриня відновила колекцію.
“Це така праця. Придумати то одне, а потім пошити, треба таку саму сукню одягнути, як була. Три сукні не збереглися і я вже інші зробила. Потім подумала, що місяці у колекції є. Тож треба пори року зробити. І я в минулому 2025 році зробила”
Особливість цієї серії мотанок полягає в тому, що поряд із жіночими образами з’явилися й чоловічі. Кожна лялька має власну історію у віршованій формі. За словами майстрині, традиційно мотанки створювали здебільшого жіночими або дитячими, тому вона вирішила доповнити композицію чоловічими персонажами.
“Без чоловік ми ніяк. І я придумала їх як весну, літо, осінь і зиму. Якщо це весна, то вони зустрілись. А у липні вона Марена, він — Іван Купала, й вони вже полюбили. У липні славимо Купала. Щоб душа в цю ніч не спала, вабить папороть, що квітне. Доля схилилась папороть, що квітне. Наче він квітку папороті знайшов і там уже два сердечка. Вірші мені пише моя подружка Валентина Григоренко з Чернігова. А я їй сфотографую, яку лялечку зробила, так вона написала”
Окрім цієї серії, у творчому доробку Катерини Усової є квіткова колекція мотанок та ляльки, що відтворюють традиційні образи різних регіонів України. Майстриня говорить – ідей у неї ще багато, тож займатися улюбленою справою вона планує й надалі.
