Накопичення втрат на фронті, зростання кількості загиблих і посилення внутрішнього тиску в Росії починають давати ефект, протилежний очікуванням влади.
Аналітики :contentReference[oaicite:0]{index=0} у звіті за 24 квітня зазначають: одразу кілька соціологічних служб зафіксували збільшення рівня невдоволення діяльністю Володимира Путіна серед населення.
Офіційні опитування демонструють спад підтримки
За інформацією державного :contentReference[oaicite:1]{index=1}, показник схвалення президента знижується вже сьомий тиждень поспіль. У середині квітня він опустився до 65,6% проти 66,7% тижнем раніше, а рівень довіри скоротився до 71%.
У ISW звертають увагу: сам факт публікації негативної динаміки контрольованими структурами вказує на серйозність ситуації всередині країни.
Інформаційний контроль посилюється
На тлі небажаних показників Кремль, за даними опозиційних медіа, почав коригувати інформаційну політику. Державним ЗМІ дали вказівки змінювати підхід до висвітлення соціології.
Серед ключових кроків:
- використання альтернативних даних фонду «Общественное мнение», де рівень підтримки традиційно вищий – близько 76%;
- ігнорування або непублікація результатів опитувань, які демонструють падіння рейтингів.
Втім, навіть ці джерела не змогли повністю приховати тенденцію: показники ФОМ також знизилися – з 80% у лютому 2026 року до 75% наприкінці квітня.
Мінімальні значення за кілька років
Незалежний :contentReference[oaicite:2]{index=2} підтверджує загальний тренд. У березні 2026 року рівень підтримки Путіна становив 80% – це найнижчий показник із листопада 2022 року, коли в Росії оголосили часткову мобілізацію. Для порівняння, у вересні 2025 року він досягав 88%.
Аналітики ISW виділяють дві основні причини зміни настроїв у суспільстві:
- висока ціна війни – втрати на фронті стає дедалі складніше приховувати від населення;
- посилення цифрового контролю – цензура в інтернеті та спроби ізолювати інформаційний простір викликають роздратування навіть серед лояльних громадян.
Внутрішня боротьба в елітах
Поява негативних даних у державних звітах може свідчити і про конфлікти всередині російських еліт. Частина груп впливу, які виступають проти надмірного контролю, ймовірно, зацікавлена у публічному висвітленні падіння рейтингів.
Зараз стає очевидним інше: стійкість суспільства до пропаганди слабшає, а накопичене невдоволення війною та репресивною політикою виходить назовні.
На цьому тлі Кремль дедалі частіше повертається до практик, характерних для радянської системи, намагаючись посилити контроль і мінімізувати ризики протестів.
