У Херсоні 24 січня відбувся поетичний перформанс на вірші Василя Стуса “Чотири на чотири”, присвячений цивільним мешканцям міста, яких нині утримують у російському полоні.
Основою дійства стали тексти поета, створені в умовах ізоляції та репресій. Через слово і сценічну дію учасники намагалися провести паралель між досвідом Стуса та реальністю, з якою стикаються сучасні українці.
До перформансу долучилися актори обласного театру імені Миколи Куліша, волонтери, поети, музиканти, рятувальник та фотограф. Вони працювали разом, без чіткого поділу на професіоналів і аматорів, але з єдиною метою – озвучити біль і підтримку.
Акторка театру Ольга Крилова виконувала роль співробітниці КДБ. Вона зазначила, що тема цивільних полонених залишається надзвичайно болісною і потребує постійної уваги.
“Свою роль намагалась зробити максимально поганою і жорстокою, щоб передати, який біль і катування терпіли наші українці за збереження нашої нації. Було дуже емоційно працювати. Мені шкода було хлопців, акторів. Я навіть плакала вже після закінчення перформансу. Це не професійні актори, але вони так перейнялись і передали цей біль, коли читали”, – розповіла Ольга Крилова.
Артист оркестру театру Сергій Видута цього разу втілював образ самого Василя Стуса. Для нього участь у перформансі стала особистим переживанням.
“Це досить емоційна робота, бо перегукується особистий досвід із тим, що переживав Василь Стус. Для мене особливою є сцена на електричному стільці – там всі завмирають, а поет читає свій останній вірш. А після голосом поета звучать рядки, які вселяють надію, що всі цивільні полонені повернуться додому”, – зазначив Сергій Видута.
Серед учасників був і херсонський фотограф Віктор Братан. За його словами, перформанс став публічним виявом принципової позиції громади.
“Це можна вважати явищем, коли зерна, які колись посіяв Василь Стус, проросли у серцях і душах херсонців. Це шана людині, яка ніколи не мовчала і вважала, що український дух має право на життя. У цьому праві нам відмовляли тоді і намагаються відібрати його зараз”, – сказав Віктор Братан.
Глядачі сприймали перформанс важко, але уважно. Багато з них пережили окупацію і впізнавали у сценах власний досвід.
“Дякую за те, що порушили цю тему. Дивитись було дійсно тяжко, на очі наверталися сльози, бо це те, що ми пережили, перебуваючи в окупації”, – поділилася відвідувачка Ольга.
“Щира вдячність за цей виступ. Ми й досі під емоціями, мурашки з першої секунди і до кінця”, – розповіла херсонка Оксана.
Поетичний перформанс у Херсоні став не лише мистецькою подією, а й формою колективної пам’яті та підтримки тих, хто досі залишається у неволі.
