На початку жовтня на Херсонщині на обліку перебувають п’ять тисяч людей пільгових категорій, з них близько трьох тисяч — учасники бойових дій. Ветерани, які завершили службу, поступово адаптуються до цивільного життя, отримуючи підтримку від держави, волонтерів та побратимів.
Згідно із законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами вважаються особи, які брали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях на території інших держав. До цієї категорії належать учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.
Один із тих, хто повертається до мирного життя, — Михайло, військовий із позивним «Донор». Родом із лівобережжя Херсонщини, він з перших днів повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Херсона, пів року діяв у тимчасово окупованому місті та входив до складу групи, яка звільняла обласний центр. Після тяжкого поранення у 2024 році Михайла звільнили з військової служби за станом здоров’я.
«Останнє поранення отримав під час десантування на лівий берег. Поруч вибухнув снаряд, мене зачепило. Вижив дивом», — згадує ветеран.
Він зізнається, що адаптація до мирного життя непроста. Допомагають родина, спорт і спілкування з побратимами. «Зараз займаюся веслуванням із ветеранами, які також мають поранення. Це дуже підтримує», — говорить Михайло.
Від побратимів він дізнався про «Хаб Ветеран» в Одесі, де військовим надають юридичні консультації, допомагають із реабілітацією, оформленням пенсій та виплат. «Ще є чудова програма — “кава з ветераном”. Ми спілкуємося з представниками Пенсійного фонду, МСЕК, ставимо питання, отримуємо відповіді. Це реальна допомога», — додає він.
До війни Михайло викладав «Захист України» у ліцеї, керував військово-патріотичним клубом. Тепер знову викладає онлайн і мріє відкрити спортивний клуб для дітей і ветеранів в Одесі.
Схожу історію має і Дмитро Рибін, нині працівник управління у справах ветеранів Херсонської ОДА. До війни він працював у банку, а з 2022 по 2025 рік служив у 95-й десантно-штурмовій і 77-й аеромобільній бригадах. Після народження третьої дитини повернувся до цивільного життя.
«Найважче було залишати побратимів. Вони стали другою сім’єю. Але я знайшов себе у роботі з ветеранами, бо знаю їхні потреби зсередини», — розповідає Дмитро.
Його родина мешкає в Тернопільській області, де користується пільгами на житло й освіту. Дмитро долучився до програми «Ветеранський спорт» та допомагає іншим отримати виплати й підтримку.
Ще один ветеран із Херсонщини, Вадим Шипулін, служив у 57-й мотопіхотній бригаді, пройшов шлях від гранатометника до командира роти. Після поранення у 2023 році його звільнили в запас. Тепер він працює заступником директора «Муніципальної варти» в Одесі та очолює Всеукраїнську профспілку захисників України в області.
Вадим розповідає, що профспілка допомагає ветеранам у трьох напрямках — спорт, реабілітація та правова підтримка. «Маємо близько 15 секцій, серед них фехтування, гольф, веслування, тайський бокс. Також співпрацюємо з центром правової допомоги. Найбільше мотивує, коли люди дякують за підтримку, навіть якщо ти їх особисто не знаєш», — каже він.
За словами начальниці управління у справах ветеранів ХОДА Дар’ї Мазур, в області діє програма соціальної підтримки, що передбачає виплати для родин полонених, зниклих безвісти, осіб з інвалідністю внаслідок війни та сімей загиблих захисників. Зокрема:
- щорічна допомога по 10 тисяч гривень на сім’ю та по 10 тисяч на кожну дитину;
- виплати для осіб з інвалідністю: 6 тисяч гривень — для третьої групи, 9 тисяч — для другої, 12 тисяч — для першої;
- разова допомога сім’ям загиблих — 50 тисяч гривень, а також щорічно по 10 тисяч на кожного члена сім’ї.
Також оновлена програма дозволяє отримувати виплати звільненим з полону з 2014 року. Крім того, відповідно до урядової постанови №1173, ветерани-внутрішньо переміщені особи можуть розраховувати на компенсацію до 2 мільйонів гривень для придбання житла.
Ветерани Херсонщини продовжують відновлюватися після війни — хтось через роботу, хтось через спорт чи волонтерство. Для них важливо не лише повернутися до мирного життя, а й допомагати іншим, хто проходить цей шлях.
