В історії сучасної України не бракує прикладів того, як державні активи стають розмінною монетою у великій політиці. Слабкість незалежних інституцій та наявність надзвичайно коштовних підприємств сприяють зміні власників згідно з поточною політичною ситуацією. З 2014 року до цього списку додалася ще й російська агресія, що лише ускладнила ситуацію навколо стратегічних активів.
Особливо показовою є історія найбільшого нафтохімічного заводу країни – «Карпатнафтохіму». Спроба зрозуміти, як підприємство зуміло залишити підпорядкування АРМА, позбутися арешту і потрапити під контроль людей, близьких до Офісу президента, лише підсилює подив. Особливо зважаючи на те, що нові власники не можуть похвалитися офіційними великими статками.
В кінці 2024 року журналісти «Української правди» оприлюднили розслідування під назвою «Велике перерозподільництво». Матеріал висвітлив повернення так званих «смотрящих» і номінальних власників до управління ключовими державними підприємствами, зокрема й «Карпатнафтохімом».
З часу публікації минуло лише два місяці, а ситуація навколо заводу вже зазнала нових змін. Редакції вдалося встановити додаткові факти щодо механізму передачі контролю. Головний герой попереднього та нинішнього розслідування, як і раніше, уникає відповідей на запитання журналістів.
Під час повномасштабної війни залишаються відкритими питання: яким чином у таких умовах можна безоплатно отримати долю у підприємстві, що оцінюється в сотні мільйонів гривень? У другій частині цієї резонансної історії – нові подробиці про те, як під прикриттям державної вертикалі відбувається контроль за головними промисловими гравцями країни.
