Ходіння навшпиньках у малюків часто насторожує батьків. Дитина ніби не ставить п’яту на підлогу, пересувається на носочках, швидко втомлюється або робить це лише під час гри. У період, коли малюк тільки вчиться ходити, така хода може бути тимчасовою особливістю.
Якщо звичка зберігається після 2–3 років, посилюється або поєднується з іншими симптомами, варто розглянути очну консультацію в лікаря, і допомогти тут може дитячий ортопед у Львові. За даними Американської академії ортопедичної хірургії, більшість дітей після 2 років поступово переходять до ходи з опорою на п’яту, але стійке ходіння навшпиньках потребує оцінки спеціаліста.
Чому дитина може ходити навшпиньках
Причини бувають різними. У частини дітей це справді звичка, яка з’явилася на етапі формування ходи. Дитина може так гратися, бігати або ходити босоніж по холодній поверхні.
Але ходіння навшпиньках іноді пов’язане з ортопедичними чи неврологічними факторами. Серед можливих причин:
- укорочення або напруження литкових м’язів;
- обмеження рухливості гомілковостопного суглоба;
- вкорочення ахіллового сухожилка;
- наслідки передчасного народження або порушень м’язового тонусу;
- особливості сенсорної чутливості;
- неврологічні стани, які впливають на координацію та ходу.
Існує також поняття ідіопатичного ходіння навшпиньках. Так називають ситуацію, коли дитина старша за 3 роки продовжує ходити на носочках, але очевидної ортопедичної чи неврологічної причини не виявляють.
Коли це може бути віковою особливістю
У малюків, які нещодавно почали ходити, хода ще нестабільна. Вони експериментують із рівновагою, положенням стопи, швидкістю руху. Якщо дитина легко стає на повну стопу, бігає, присідає, не скаржиться на біль і поступово ходить дедалі впевненіше, ситуація часто не є критичною.
Однак навіть у такому разі варто спостерігати за динамікою. Якщо хода не змінюється, дитина постійно підіймається на носочки або не може опустити п’яти на підлогу, потрібна консультація.
Ознаки, які не варто ігнорувати
Звернутися до лікаря бажано, якщо:
- дитина ходить навшпиньках постійно;
- звичка зберігається після 2–3 років;
- одна стопа ставиться інакше, ніж друга;
- є часті падіння, незграбність, нестійкість;
- дитина не може присісти з п’ятами на підлозі;
- помітне напруження литок або біль у ногах;
- хода змінилася раптово після періоду нормальної ходи;
- є затримка мовлення, моторного розвитку чи проблеми з координацією.
Також варто звернутися до лікаря, якщо є напруження м’язів ніг, скутість ахіллового сухожилка або порушення координації.
Що перевіряє ортопед
На консультації лікар оцінює не лише стопи. Важливі постава, довжина ніг, обсяг рухів у суглобах, тонус м’язів, симетрія ходи, здатність стояти на п’ятах і присідати. За потреби дитину можуть скерувати на додаткову діагностику або консультацію невролога.
Лікування залежить від причини. Іноді достатньо спостереження, вправ і контролю ходи. В інших випадках можуть знадобитися лікувальна фізкультура, розтягування, ортези, фізична терапія або інший план корекції.
