У Херсоні готують масштабну мультимедійну виставу, що поєднає відео, проєкції та живопис. У центрі проєкту – саме херсонці: ті, хто залишився вдома, і ті, кого війна змусила виїхати. Прем’єру запланували на весну 2026 року.
Авторка ідеї, художниця Ольга Михайлюк, працює разом з мистецькою агенцією “АртПоле”. Проєкт реалізують за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. За її словами, вистава вибудовується навколо особистих історій та образів, що віддзеркалюють місто.
“До проєкту долучились херсонці, які лишаються в місті, й ті, які виїхали, зокрема, хто є в Києві, хто є в Тернополі. Це буде відео, проєкція, живопис. Всередині цього буде рухатися героїня”, – говорить вона.
Ідея народилася задовго до повномасштабної війни. Михайлюк пригадує поїздки до окупованого Криму та роботу над документальними текстами. Саме тоді з’явився перший образ, що згодом переріс у нинішній задум.
“Я зробила буквально одну нотатку “Казка про сіре море”, тому що мені здавалося, що наше Чорне море перестало бути чорним. І якось захотілося повернути ці кольори. А повернути їх можна тільки з самими херсонцями”, – каже мисткиня.
Агенція “АртПоле” вже багато років працює з культурними проєктами по всій Україні. Директорка Мирослава Ганюшкіна нагадує, що останній великий проєкт у Херсоні відбувся незадовго до вторгнення.
“Він називався “Ніхто не острів” і був присвячений Криму… Прем’єра проєкту була у форматі work in progress у Херсоні, а потім вже ми показували його в Києві й далі за межами України. А як тільки з’явилася можливість приїжджати в Херсон, ми повернулися”, – говорить Ганюшкіна.
До нової вистави долучаються локальні художники. Один з учасників – Ігор Баликов. Він презентував 11 робіт, серед яких картина, що стала перформансом і була буквально прострелена військовими як символ війни, що увірвалася у мирний час.
“Я написав її у 2022-му році, а у 2023-му… Вона по-справжньому зі зброї розстріляна хлопцями. Тут є підписи 37-ї бригади штурмової морської піхоти”, – каже Баликов.
Паралельно працює художниця Ольга Ольшанська. Вона створює серії робіт “Лівобережжя” та “Правобережжя” і вже підготувала близько сорока полотен. У своїх картинах вона намагається повернути відчуття кольору, що зник із Херсонщини разом із війною.
“Через свої картини я хочу передати, що у нас все ще є кольори й ми можемо їх показати”, – пояснює вона.
Вистава поєднає особисті переживання, сучасні технології та живу художню роботу. Команда прагне не лише зафіксувати час, а й показати, що Херсон зберігає голос, пам’ять і здатність творити навіть у найскладніші періоди.
