Під час обговорень із представниками США російський лідер повторно окреслив ультимативну позицію: Москва не відмовляється від претензій на весь Донбас у його адміністративних межах, навіть попри те, що значна частина регіону лишається поза контролем армії РФ.
Тема пролунала на засіданні Державної ради РФ, яке формально було присвячене кадровій політиці. Однак значну частину виступу Путін присвятив війні проти України та розмовам про так зване «мирне врегулювання».
За словами диктатора, під час переговорів у Анкориджі він нібито погодився на певні поступки. Водночас у змісті цих «поступок» Кремль продовжує вимагати безумовного визнання Донбасу «російським» у повному обсязі.
«Ми прийняли для себе певні поступки, але питання Донбасу має вирішуватися комплексно», — заявив він, підкресливши незмінність ключових вимог.
Путін також розповів, що після консультацій зі своїми європейськими партнерами американська сторона скоригувала частину напрацьованих підходів. Це він витлумачив як ознаку слабкості.
«Частина пропозицій була переглянута — і це, на мій погляд, прояв слабкості», — повідомив російський лідер.
Окремо він наголосив: окремі райони Донбасу навіть не підлягають дискусії. Йдеться, зокрема, про промисловий вузол Краматорськ – Костянтинівка – Слов’янськ, який Кремль вважає критично важливим.
«Це питання взагалі не обговорюється», — сказав Путін, водночас допускаючи можливість часткового «обміну» іншими територіями, але лише на умовах, вигідних Росії.
Таким чином Москва фактично підтверджує, що не готова відмовлятися від максималістських вимог і продовжує тиснути на партнерів, попри відсутність військових успіхів на більшій частині заявлених територій.
Раніше аналітики звертали увагу: дискусії довкола «мирних ініціатив» супроводжуються політичними маневрами. Зокрема, звучали прогнози, що оприлюднення масштабних планів може бути інструментом публічної гри, а не кроком до реального підписання угоди.
Сигнали, озвучені Путіним, засвідчують: Кремль намагається нав’язати свої умови, залишаючи як «простір для компромісів» лише те, що не зачіпає його ключових претензій щодо Донбасу.
Попри риторику про готовність до переговорів, позиція Росії залишається жорсткою та ультимативною — і це суттєво звужує можливості для будь-якого реалістичного врегулювання.
