Для когось війна стала часом вимушеного мовчання, а для херсонки Любові Свиридової – періодом, коли давнє хобі перетворилося на справжній якір, що допоміг вистояти. Майстриня, чиє життя докорінно змінили бойові дії та руйнація житла, повернулася до рідного міста, не полишаючи ані на день свою головну пристрасть – створення вишуканих прикрас із бісеру.
Творчий шлях жінки триває вже десять років, за які вона встигла виготовити понад 600 унікальних ґерданів. Сьогодні її роботи прикрашають жінок у різних куточках планети.
Усе почалося з пошуку нових форм самовираження, коли звична вишивка перестала приносити задоволення. Любов згадує:
“Спочатку я займалася вишивкою, але з часом мені це трохи набридло, і я почала себе шукати в іншій техніці – роботі з бісером. Випадково побачила на YouTube канал з красивими прикрасами й вирішила спробувати, і на свій подив, у мене все вийшло з першої спроби. Моя перша робота була дуже гарною, особливо як для початку. Тоді я зрозуміла, що знайшла свою справу”.
Процес створення прикраси залежить від складності задуму та внутрішнього стану майстрині. Коли приходить натхнення, виріб може народитися за одну добу, проте іноді робота над деталізованим орнаментом триває до двох тижнів. Сюжети Любові вражають різноманіттям: від традиційних етнічних квітів до складних міфологічних постатей. Останню п’ятирічку вона плідно працює, використовуючи схеми художниці Юлії Гранцевої.
Кожна прикраса для херсонки має особливе значення, будучи своєрідним відображенням надій та сподівань на краще майбутнє.
“Сьогодні мені захотілося одягнути саме це кольє, бо навіть коли бувають важкі дні, я все одно вірю й чекаю на сонце – на світлий, приємний і мирний день”, – ділиться думками Любов, демонструючи одну зі своїх робіт.
Особливе місце в її колекції посідає серія, присвячена давньоєгипетській культурі. Зокрема, ґердан із зображенням богині Бастет – символу жіночності та материнства.
Майстриня зізнається, що її завжди вабила єгипетська міфологія, тому вона вирішила додати до цього виробу особливого блиску за допомогою австрійських стразів. Існує повір’я, що для тих, хто вірить у силу стародавнього Єгипту, Бастет здатна принести в родину омріяне поповнення.
Трагедія на Каховській ГЕС безпосередньо зачепила родину Любові – її будинок було повністю затоплено. Жінка була змушена виїхати з дитиною до Норвегії, де вони провели півтора роки. Проте, як тільки доньці виповнилося 18, родина прийняла рішення повернутися до прифронтового Херсона.
Незважаючи на те, що власної домівки більше не існує, Любов Свиридова не шкодує про свій вибір. Вона переконана, що рідне повітря та атмосфера міста дають їй сили жити далі.
Жінка розповідає, що хоча раніше мріяла про життя в Європі, реальність показала, що серце належить Україні. Повернення додому стало для неї моментом істинного відродження, коли знову з’явилися сили творити та дихати на повні груди.
