Для жителів Херсонщини кавун давно перестав бути лише літньою ягодою. Його смак, колір і форма стали частиною кулінарних традицій, родинних історій і творчих практик, які зберігають пам’ять про дім і мирне життя.
На Херсонщині з кавуна варять бекмес, маринують його на зиму, перетворюють на сувеніри й художні образи. Для багатьох це не просто рецепт чи майстер-клас, а спосіб триматися за власну ідентичність.
Бекмес як родинна пам’ять
Варіння кавунового бекмесу – густого меду з кавунового соку – багаторічна традиція у родині генерального директора обласного театру імені Миколи Куліша Олександра Книги. Ці солодощі готували ще його бабуся та мати, а у Виноградовому на Олешківщині така практика була звичною майже для кожної родини.
“Сік кавуна випаровували й варили з молоком, потім на ньому замішували та пекли коржі. Попередньо з кавуна треба вибрати середину та насіння. Покласти у ємність та перебити. Далі відфільтрувати там, де суміш буде випарюватись. На це треба багато часу”, — розповідає Олександр Книга.
Бекмес вариться і випаровується кілька годин, але при цьому не втрачає кольору – він має залишатися насичено червоним.
“Сьогодні Херсонщина теж вирощує кавуни. І їх багато. Але мені вони не ті на смак. Може це тому, що я сумую за рідним домом, за Олешками”, — ділиться він.
Мариновані кавуни для свят і фронту
Кавуни на Херсонщині не лише варять, а й маринують. Для херсонки Катерини Данилевської це улюблена закуска, яку вона щороку консервує за рецептом свекрухи.
“Треба кавун порізати на шматки, покласти неповну ложку солі, три ложки цукру і 70 грамів 9% оцту. Потім залити холодною водою, поставити на плиту і стерилізувати 20 хвилин. Після цього дістаємо, доливаємо оцет і закручуємо”, — пояснює господиня.
Мариновані кавуни у цій родині завжди присутні на святковому столі. Ними пригощають гостей і військовослужбовців.
“Відсилаємо хлопцям нашим ЗСУ. Привозимо їм, пригощаємо. Бо ж це наш херсонський кавун!”, — каже Катерина.
Кавун у мистецтві та майстер-класах
Художниця і волонтерка ГО “Громада UA” та Товариства Червоного Хреста України Альона Петровська часто звертається до кавунової тематики у роботі з дітьми й дорослими.
“В малюванні часто використовуємо полотна, акварель. У акварелі червоний і зелений гарно поєднується. Ми спочатку робили замальовки – малі й великі кавунчики. Потім створювали більшу композицію, а з маленьких робили магніти на холодильник”, — розповідає вона.
У центрах “Своє” з’явилася ціла серія виробів з кавуновими мотивами:
- брелоки у вигляді часточок кавуна, вишиті з фетру
- кавунові пташки
- серця до Дня донора – спершу червоні, згодом у кавунових кольорах
- кавунова ялинка до Різдва і Нового року
- янголята для госпіталю ветеранів
Ці поробки роз’їжджаються різними містами України, а також потрапляють до донорів громадських організацій у Данії та США.
“Херсонські кавуни – це теплий смак, спогади про море, літо, мир, радість, веселе дитинство. Це те, що ми не можемо втратити”, — наголошує Альона Петровська.
Для Херсонщини кавун залишається не просто символом регіону, а частиною живої культури, яку зберігають у стравах, речах і спільній пам’яті.
