На базі Херсонського обласного Палацу культури продовжує працювати тріо «Джерело» – колектив із трьох жінок, яких у час повномасштабної війни об’єднала українська пісня. Людмила Бай, Тетяна Кабулова та Світлана Юхно співають, репетирують в імпровізованій студії та називають музику своїм способом триматися разом.
Від ансамблю «Журавка» до тріо «Джерело»
Музична керівниця тріо Тетяна Кабулова – колишня вчителька музики та музична керівниця у дитячому садку. У 2010 році вона приєдналася до ансамблю «Журавка». Після початку повномасштабного вторгнення більшість учасників колективу виїхали з Херсонщини, залишилися лише троє співачок.

«Так склались обставини, що майже всі учасники ансамблю розʼїхались по різних містах. Залишилися Світлана, я і Людмила Всеволодівна… Нас просто тягне до цього, нас обʼєднує пісня», – розповідає Тетяна Кабулова.
Людмила Бай тривалий час була керівницею тріо «Джерело» – аж до червня 2025 року. До відʼїзду вона встигла виступити з колегами на кількох концертах. Зараз Людмила долучається до репетицій дистанційно й сподівається повернутися до Херсона, щоб знову співати разом із колективом.
Третя учасниця тріо – Світлана Юхно. Спершу до ансамблю долучився її чоловік, а згодом приєдналася й вона сама, залишившись у складі вже оновленого жіночого колективу.
Кімната, що стала сценою
Через війну традиційні концертні майданчики стали недоступними, тож учасниці «Джерела» облаштували для виступів окрему кімнату, перетворивши її на простір для зустрічей з глядачами.
«Ми зробили авансцену. Виступаємо, проводимо тут вечорниці – були вечорниці, присвячені вишиванці чи людям похилого віку. Дуже весело і всім сподобалось», – каже Тетяна.
Тут вони репетирують, готують програми, приймають гостей. За словами музичної керівниці, для них ці зустрічі – не лише робота, а й можливість поспілкуватися.
«Минає репетиція, а ми вже чекаємо, коли ж наступна. Звикли, що всі збираються, ділимось новинами, а потім починаємо працювати. І отримуємо від цього величезне задоволення», – ділиться Тетяна Кабулова.
У репертуарі тріо – українські пісні. Жінки кажуть, що саме національна музика допомагає їм відчувати опору у складні часи та тримати звʼязок із людьми, які залишилися в громаді.
Голка, нитки і ноти: захоплення поза сценою
Окрім роботи з колективом, Тетяна має ще одну важливу для себе справу – вишивку. Вона створює рушники та вишиванки, зокрема для своєї родини.
«Вишиваю рушники, для сина вишиванку робила. Для літніх на бязь та сатин нашиваю канву, і вже по ній вишивка йде. Щоб не так спекотно було влітку – роблю без рукавів», – розповідає жінка.
Такі речі, за словами Тетяни, доповнюють атмосферу їхніх вечорниць і концертів, де українська пісня поєднується з елементами традиційної культури.
«Співаємо, щоб вижити»
Світлана Юхно каже, що в нинішніх умовах музика для них – не просто хобі, а спосіб психологічної підтримки та доказ того, що життя на Херсонщині триває.

«Ми продовжуємо співати, щоб вижити у цих умовах, на Херсонщині. На репетиції приносимо смаколики, частуємо одна одну, показуємо, що не сидимо склавши руки, що ми стараємось вижити», – говорить Світлана.
Вона додає, що не всім колективам пощастило зберегти музичного керівника й можливість збиратися для репетицій. Тому учасниці «Джерела» особливо цінують кожну зустріч і кожну пісню, яку вдається заспівати разом.
Для тріо «Джерело» музика стала тим самим джерелом – сил, підтримки та відчуття спільноти, яке допомагає триматися людям, що залишилися вдома попри війну.






